БЕРДЯНСЬКА ЦЕНТРАЛIЗОВАНА БIБЛIОТЕЧНА СИСТЕМА

Головна | Реєстрація | Вхід
Четвер, 23.11.2017, 03:44
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Наш опрос
Оцените сайт
Всього відповідей: 497
Друзья сайта
  • Президент України
  • Урядовий портал
  • Верховна Рада України
  • Запорізька обласна рада
  • Запорізька обласна державна адміністрація
  • Бердянська міська рада
  • ТV Бердянськ
  • Бердянские ведомости
  • Газета «Город»
  • Бердянск 24
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Творча зустріч з поетесою Т.І Сугаловою-Катрич

30 червня 2016 року в читальній залі центральної бібліотеки відбулася зустріч з Тетяною Іванівною Сугаловою-Катрич, відомою поетесою і журналісткою Бердянщини, вчителькою української мови і літератури з Червоного Поля, членом Національної спілки письменників України, з нагоди її 60-річчя. Поетесу вітали друзі і гості вечора, лунали її вірші, пісні, гарні побажання. Одна з мрій Тетяни Іванівни – видати книгу нових поезій. Пропонуємо вашій увазі кілька з її віршів.

***

Обійми мене, прапоре,

Мій обстріляний друже,

У якого вже й груди пробиті не раз.

Я від дотику ніжного стану стодужим.

Обійми мене, прапоре,

Вірний дороговказ.

 

Захисти мене, прапоре,

Коли обстріли «градів»

Рвуть і небо, і землю

На криваві шматки.

Захисти мене, прапоре!

Нехай постаті гадів

Зникнуть з нашої пам’яті

Назавжди… навіки…

 

Знаю: мама не спить.

Знаю: молиться мама,

І кохана, і син

У безсонні своїм.

Захисти їх, мій прапоре,

Від трагічної драми!

Хай тобі допоможе

Як воїн, наш гімн!!!

 

Я на варті стою.

З побратимами. Мужньо.

Я – боєць і твій син –

Доки небо в огні.

Обійми мене, прапоре,

Брате мій, дружньо,

Щоб я гідно стояв

Аж до сонячний днів.

 

***

Коли війна хапа за горло,

Гасають круки над життям,

Коли снаряди рвуться хором,

Коли нема серцебиття,

Мої синочки ясноокі

Вже рвуться в бій, як в буревій.

Мені лишається неспокій.

Вкраїно, слізоньки не лий!

 

Вкраїно, мудра моя мамо,

Мій найніжніший оберіг.

Війна – трагедія, не драма

І найгіркіший в світі гріх.

Вкраїно, я – твоя молитва

І найгостріший в світі меч.

Хоч жінка я, та йду на битву.

Благослови лише мене.

 

***

Скажіть, що Ви живі, що міни вже слухняні,

Як ріпи, якщо їх так дружно всім тягти.

Скажіть, що Ви живі, хоч відзвуком в тумані.

Його, як вогник свічечки, так хочу зберегти.

 

Скажіть, що Ви живі, сказали ж – не воюєте.

І позивних нема в саперному бутті.

Та Ви ж таки солдат, із мінами жартуєте,

Щоб лихом чи бідою не встигли прорости.

 

Скажіть, що Ви живі, земляченьку, земляче,

Моя сльоза клекоче від болю на щоці.

Скажіть, що Ви живі, моя тривога плаче.

І колеться мій мозок, синочечки, бійці.

 

Скажить, що ви – живі…

 

***

Мене не уб’ють. Ніколи. Нізащо.

Хіба я комусь щось погане роблю?

Я всіх вас люблю. А ще ж – не ледащо.

За сонце у небі я Бога молю.

Мене не уб’ють ні снаряди, ні кулі.

Хай вітер, мов кінь, іще носить мене.

Ще літ добрих й зим накують хай зозулі

І добра людина не обмине.

Мене не уб’ють. Я молюсь не за себе –

За сивих і юних, і за немовлят.

Аби лиш синіло, як пролісок, небо

І не кривавилась рідна земля.

 

Форма входа
Block content
Календарь
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Новые фотографии

Copyright MyCorp © 2017 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz